З'ясуйте, хто такий Джемшид і що означає символічний вислів «чаша (жбан) Джемшида». Розкрийте зміст двох останніх рядків рубаї «Ми — сонце щастя й горя океан...»

Джемшид — легендарний цар давнього Ірану, герой персько-таджицьких міфів і епосу. Йому приписували мудрість, могутність і щасливе правління. За переказами, Джемшид мав чарівну чашу, або жбан, у якій міг бачити весь світ, далекі краї, події минулого й майбутнього. Тому вислів «чаша (жбан) Джемшида» став символом всевідання, мудрості, здатності пізнати таємниці Всесвіту.

У рубаї Омара Хайяма цей образ протиставлено «іржавому дзеркалу»:

Злі й добрі ми, довершені й нікчемні,
Іржаве дзеркало й Джемшідів жбан.

У цих рядках поет розкриває суперечливу природу людини. Люди можуть бути одночасно добрими й злими, духовно високими й нікчемними. У кожному поєднуються світло й темрява, прагнення до справедливості та схильність до обману.

Образ іржавого дзеркала означає духовну недосконалість людини: її обмеженість, помилки, нездатність ясно побачити себе та істину. Іржа спотворює відображення, так само як пристрасті, неуцтво й моральні вади спотворюють людське розуміння світу.

Натомість Джемшідів жбан символізує найвищу мудрість і пізнання. Людина здатна осягати світ, шукати правду, замислюватися над сенсом життя. Отже, в останніх рядках Хайям стверджує: людина — істота подвійна. Вона може бути слабкою, недосконалою і духовно «іржавою», але водночас має розум, який відкриває їй глибини світу, мов чарівна чаша Джемшида.