Домашнє завдання: охарактеризувати образ Журдена, підібрати цитати для характеристики образу.

Журден — головний герой комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич». Це заможний міщанин, який має гроші, але не має дворянського походження. Найбільша його мрія — стати схожим на аристократа і потрапити до вищого товариства. Саме через це прагнення герой часто виглядає смішним і навіть безглуздим.

Журден марнославний і честолюбний. Він соромиться свого міщанського походження і вважає, що дворянство автоматично робить людину кращою. Герой хоче вдягатися, розмовляти, танцювати й поводитися так, як, на його думку, поводяться знатні люди. Він говорить:

«Я хочу бути шляхетною людиною».

Заради цього Журден наймає вчителів музики, танців, фехтування та філософії. Він щиро намагається навчитися того, що вважає необхідним для справжнього дворянина, але часто не розуміє навіть найпростіших речей. Особливо комічним є його здивування, коли він дізнається, що все життя говорив прозою:

«Їй-богу, понад сорок років розмовляю прозою, а сам того й не знав!»

Цей епізод показує неосвіченість і наївність Журдена. Він доросла людина, але захоплюється елементарними знаннями, ніби зробив велике відкриття.

Водночас Журден дуже довірливий. Він легко вірить тим, хто називає його шляхетним або підтримує його прагнення стати дворянином. Цим користується граф Дорант. Він бере в Журдена гроші, лестить йому і створює в нього враження, що допомагає налагодити стосунки з маркізою Доріменою. Журден не помічає обману, бо лестощі для нього важливіші за здоровий глузд.

Герой також смішний у своєму наслідуванні дворянських манер. Він хоче мати модний одяг і пишається всім, що, на його думку, наближає його до аристократії:

«Усі порядні люди носять квіти догори».

Навіть незручний або безглуздий одяг він готовий вважати прекрасним, якщо йому скажуть, що так заведено у знатних людей.

Журден настільки захоплений дворянством, що це впливає навіть на долю його дочки Люсіль. Він не хоче віддавати її за Клеонта тільки тому, що той не дворянин:

«Моя дочка буде маркізою, хоч би що там було».

У цьому проявляються впертість і засліпленість становими забобонами. Для Журдена титул важливіший за особисті якості людини та почуття власної дочки.

Особливо яскраво його марнославство виявляється у фіналі, коли Ков’єль організовує вигадану церемонію посвячення Журдена в «мамамуші». Герой легко погоджується на дивний обряд, тому що переконаний, що отримає почесне звання. Цей епізод остаточно показує, наскільки далеко він готовий зайти заради свого бажання піднятися над власним становищем.

Проте Журден не є цілком негативним персонажем. Він енергійний, допитливий і прагне вчитися. Саме бажання отримати освіту не є поганим. Смішним його робить інше: він навчається не заради знань і саморозвитку, а для того, щоб здаватися шляхетнішим. Він оцінює людей не за розумом, чесністю чи добротою, а за титулами та становищем у суспільстві.

Отже, Журден — багатий, неосвічений, марнославний, довірливий і наївний міщанин, який мріє стати аристократом. Через сліпе наслідування дворян він потрапляє в безглузді ситуації та стає об’єктом обману. За допомогою цього образу Мольєр висміює людей, які соромляться свого походження, прагнуть здаватися тими, ким вони не є, і ставлять зовнішній престиж вище за розум та справжню людську гідність.

0 0 Пожаловаться